Загрузка...

AI-разбор доступен после входа

Суть книги, пересказ, главный конфликт, ключевые идеи, вывод, кому полезна, главные темы, персонажи и цитаты можно получить после входа в BookRa.

auto_awesomeПолучить AI-разбор

О книге

«Кобзар» – збірка творів Тараса Шевченка, генія українського народу. Надзвичайно простою милозвучною мовою автор передає красу й велич нашого народу, із його звичаями й традиціями, радощами й трагедіями; змальовує героїчну боротьбу за краще щасливіше майбутнє, вчить любити Україну з її неймовірно красивою природою та незрівнянною солов’їною мовою, закликає боротися до останнього подиху.

Дата написания1839-12-31
Язык книгиuk
Возрастное ограничение12+
Темы
сборники стихотворенийэпоспоэтические традициивеликие поэтызнаменитые украинцыукраїнська літератураукраинская поэзия

Читать онлайн

Страница 85 из 85

***

Нудно мені, тяжко - що маю робити? Молитися богу? Так думка не та! Не рад би єй-богу, не рад би журитись, Та лихо спіткало, а я сирота. Нема кому в світі порадоньки дати, Нема з ким прокляту журбу поділить, Ніхто не пригорне, як рідная мати, Ніхто не спитає: “Що в тебе болить?” Зелена діброва - та що мені з того, Що вона зелена в чужому краю!.. Цураються люди мене, як чужого, А чи привітають - жалю завдають! Вони п’ють, гуляють, у них доля дбає, А в мене немає - сміються мені: “Чи бачиш, меж нами ледащо гуляє!” Ледащо?.. А за що!.. Що на чужині! Гуляйте, глузуйте - ваша доля мати, А мені меж вами немає де стать. Я в сірій свитині, ви пани багаті, Не смійтеся ж з мене, що я сирота! Прибуде година, коли не загину - Меж вами, панами, недоля моя, - Полину, побачу свою Україну: То ненька рідненька, то сестри стоять - В степу при дорозі - високі могили… Отам моя доля, там світ божий милий!

[1837]

***

Не журюсь я, а не спиться Часом до півночі, Усе світять ті блискучі Твої чорні очі. Мов говорять тихесенько: “Хоч, небоже, раю? Він у мене тут, у серці”. А серця немає, Й не було його ніколи, Тільки шматок м’яса… Нащо ж хороше і пишно Так ти розцвілася? Не журюсь я, а не спиться Часом і до світа, Усе думка побиває, Як би ж так прожити, Щоб ніколи такі очі Серця не вразили.

[Квітень-вересень 1846]

***

Вип’єш перву - стрепенешся, Вип’єш другу - схаменешся, Вип’єш третю - в очах сяє, Дума думу поганяє.

[Січень 1847]

This file was created

with BookDesigner program

bookdesigner@the-ebook.org

02.07.2008

Страница 85 из 85

Назад18485Далее

Вам также может понравиться

Страница 1 из 15

Назад1215Далее